Церква Святої Трійці

            Перша церква на тому місці була збудована у 1601 році з модринового дерева. Вона згоріла 1717 року разом з церквою сестер василіанок. Існуюча церква збудована 1720 року коштом парафіян і королевича Констянтина Собєського. 1728 року в церкві встановлено іконостас з іконами жовківськких майстрів кола Івана Рутковича. Наприкінці XVIII ст. до північного і південного фасадів добудували захристії. В XIX ст. до східної стіни вівтаря примурували цегляну отиньковану ризницю, в яку вставлене білокам’яне обрамлення вікна XVI ст., перенесене з замку. У 1976-1978 роках церкву реставрували за проектом архітекторів Богдана Кіндзельського та Івана Могитича, було розібрано бічні ризниці та фронтон головного входу, церква набула первісного вигляду. У 1978-1979 роках львівські реставратори Петро Ліщинський та Ярослав Мовчан відреставрували іконостас. 2004 року замінено гонтове покриття. В церкві знаходиться п'ятиярусний іконостас, який налічує біля 50 ікон, на стінах вівтарної частини—поліхромний живопис XVIII ст. Напротязі 2000-х років іконостас відреставрований під керівництвом М.Отковича. Церква Пресвятої Трійці має історичну, архітектурну, мистецьку та естетичну цінність і належить до найкращих дерев’яних церков галицького типу початку XVIII ст. Церква Пресвятої Трійці номінована для включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Рішення про затвердження цього списку прийнято на науково-методичній раді Держкультспадщини у вересні 2009 року. Церква Пресвятої Трійці знаходиться на балансі і оперативному управлінні Державного історико-архітектурного заповідника у м. Жовкві, та на даний час викоритовується місцевою парафією УГКЦ.