Домініканський монастир

    На території пам'ятки у 15 - 17 ст. розташовувався католицький цвинтар с. Винники (з кін. 16 ст. - м. Жовква), на якому після 1588 р. власником с. Винники був побудований дерев'яний костел (каплиця) Діви Марії. При закладенні ренесансного міста Жовкви територія цвинтарю опинилася на території міста в межах його оборонних укріплень і передана до парафіяльного костелу.

    В 1653 р. парафіяльний костел передав каплицю з територією власниці міста Теофілії Собеській, матері короля Яна III Собеського, яка в свою чергу передала його новоприбулим монахам домініканам. В тому ж році Теофілія Собеська на місці дерев'яного костелу заклала новий величний мурований костел Вознесіння Пресвятої Діви Марії за власним планом на зразок одного з храмів Неаполя для поховання і вшанування пам'яті сина Марка. Основні роботи по спорудженню костелу були завершені в 1655 р. Одночасно були побудовані дерев'яні монастирські келії. Монастир Домініканів знаходився під опікою королівської родини, був багато оздоблений, мав у власності кілька сіл, численні фільварки, ліси, стави з млинами. Після руйнівних пожеж 1667, 1677 рр., Ян Собеський знову відбудував костел, покрив його бляхою, а монастир - черепицею; в інтер'єрі добудовано галереї, влаштовано мармурові підлоги (1690 р.), багато оздоблено. Костел відзначався як один з найкрасивіших у королівстві. З 1686 по 1689 рр. королем споруджено надгробки похованим у криптах костелу Марку і Теофілії Собеським (краківські каменярі Яцек Загорський і Блажен Мізерський виконали пристінні плити з чорного мармуру, невдале алебастрове скульптурне завершення виконував невідомий декоратор Миколай). В 1692 - 1694 рр. надгробки були вдосконалені і завершені алегоричними скульптурами з алебастру придворним скульптором Андреасом Шлютером.

    Монастир часто горів (1718, 1739, 1754 рр.) і перебудовувався за кошти наступних власників міста - королевича Якуба Собеського, його дочки Марії-Кароліни де Буйлон, великого гетьмана Литовського Михаїла Радзивіла (його герб поставлено на сигнатурці).

    В1736 р. королевич Якуб подарував монастирю багато цінних предметів, в тому числі реліквію Дерева Св. Хреста, та надав дозвіл на будівництво мурованої дзвіниці на сусідній Львівській брамі, яке монахи завершили у 1752 р. В 1750 - 1752 рр. в костелі влаштовано новий головний вівтар та амвон, а також лави. Після чергової пожежі в 1754 р. на місці дерев'яного монастиря почали будувати теперішню муровану будівлю, яка збереглася до цього часу. На першому етапі була збудована західна частина з вежею, потім північна. В 1764 р. були добудовані, ймовірно, другі поверхи північного та східного крил. Закінчене будівництво у 1792 р.

    В 1658 р. монастир мав 18 ченців, багату бібліотеку з книг Т. Собеської; з 1702 по 1771 рр. діяли курси філософії та теології. 15 лютого 1707 р. в монастирі зупинялися посли Сейму, що прибули для переговорів з міністрами Петра І, який тоді перебував у Жовкві.

    В 1776 р. в костелі влаштовано 6 нових вівтарів у нішах по боках нави, мальованих на стінах, а в 1778 р. - 2 різьблених вівтарі, посвячених святим Яцкові і Домініку.

    В часи Австро-Угорщини у 1777 - 1805 рр. монастир переживав труднощі, часткові ліквідації, в його приміщеннях було розташовано зерносховище, в 1831 р. - військовий шпиталь, в 1849 р. - інтернат для гімназії; в І пол. XIX ст. монастир поступово занепав. В пожежі 1833 р. було втрачено майже все пізньобарокове оздоблення, яке частково було відновлено.

    Під кінець XIX - на поч. XX монастир відновив свою діяльність (12 ченців), грунтовно реставрувався, частково розбудовувався і наново розписувався під керівниитвом Едгара Ковача, був наново освячений у 1907 р.

    Костел і монастир в 1939 р. було націоналізовано радянською владою, а в 1946 р. монахів виселено в Польщу. З 1952 р. до 1980 р. тут розміщувався штаб військової частини; з 1980 р. - відділи райвиконкому та районний архів; будівлі поступово занепали. В 1991 р. костел був переданий у користування місцевій громаді УПЦ. З 7 січня 1994 р. костел перейшов у власність релігійної громади УГКЦ і переосвячений на церкву Вознесіння Пресвятої Діви Марії і св. Йосафата. Частина монастирських приміщень згідно розпорядження Львівської облдержадміністрації передана у користування Управлінню Сокальської Єпархії УГКЦ.