Жовківський замок

     Жовківський замок закладений в комплексі з ренесансним оборонним містом у 1594 році визначним державним діячем і полководцем Речі Посполитої, коронним гетьманом, канцлером Станіславом Жолкевським (1547-1620). Основні будівельні роботи були закінчені у 1605 році. Наступними власниками замку і міста були відомі роди Даниловичів з 1625 по 1637 роки, Собєських з 1637 по 1740 роки (в т.ч. король Ян III Собєський, 1629-1696), Радзивілів з 1740 по 1787 роки (в т.ч. Литовський гетьман князь Михайло Радзивіл, пом. 1763). Із Жовківським замком пов'язане дитинство і події життя засновника Української держави у 17-му столітті, гетьмана України Богдана Хмельницького (1595-1658); тут на службі сотником у гетьмана Жолкевського перебував його батько Михайло з 1594 по 1605 роки; тісні стосунки Хмельницьких з Жолкевськими і Жовквою підтримувалися до 1620 року (до трагічної битви з турками під Цецорою 7 жовтня 1620 р., загибелі Жолкевського і полону Хмельницьких).

      Автором проекту і будівничим замку є архітектор, перший війт Жовкви Павло Щасливий (Паоло де Дукато Клеменсі, пом. 1610). Участь у будівництві замку брали архітектори Павло Римлянин (Паоло Домінічі, пом. 1618) та Амброзій Прихильний (Амброзіо Натклаус Ваберене, пом. 1641), який закінчив будівництво замку та парафіяльного костелу і з 1626 року здійснював будівництво комплексу зовнішніх оборонних споруд замку та міста. У 1628 році була побудована замкова каплиця. На той час замок отримав суворі пізньоренесансні риси з елементами голландського маньєризму. У другій половині 17-го століття у 1662-1668 роках при замку на території звіринця (великого ландшафтного парку, закладеного у 1606 році) і давнішого великого ставу Ян Собєський розбудував прекрасні паркові ансамблі у французькому стилі з регулярною частиною на двох терасах по осі замку, пишними лазнями посеред ставу, численними спорудами; осьовою алеєю довжиною 1 км замок пов'язано з парковим ансамблем мисливського палацу на г. Гарай. Після обрання Яна Собєського королем у 1674 році протягом майже двадцяти років замок перебудовували і оздоблювали під потреби королівської приватної резиденції (архітектор Петро Бебер, інженер і художній радник короля Августин Лоцці). У 1683 році з-під мурів замку вирушали в переможні походи на турків під Відень і Паркани об'єднані армії європейських держав; тут відбувалися кількамісячні європейські тріумфальні урочистості з нагоди великої перемоги над турецькою навалою.

        В роки Північної війни протягом всієї зими 1706-1707 років у замку розташовувалася рези­денція і військова ставка російського царя Петра І, тут перебував гетьман України Іван Мазепа із козацькою старшиною.

         В середині 18-го століття після пожежі 1741 року відбудови та перебудови замку в стилі рококо для потреб додаткової резиденції князя Михайла Радзивіла здійснював архітектор Антоніо Кастелло. У 1750-х роках будівельні і опоряджувальні роботи на замку продовжували архітектори та інженери Володзко, Якуб фон Берґ, Якуб Фричинський.

       В кінці 18-го століття, після приєднання Галичини до Австрійської імперії і продажі замку з аукціону у 1787 р., новий власник Адам Юзефович перебудовував замок під житло в найом (три корпуси). В другій половині 19-го століття за наступного власника Артура Ґлоґовського замок частково розбирався на матеріал (цей процес зупинили протести громадськості). У 1890 році замок був викуплений міською (3 корпуси) та державною владою (фронтальний корпус), до 1907 року замок реставрувавли та ґрунтовно перебудовували під гімназію та адміністративні установи під керівництвом інженера Топольницького.

      Підчас боїв Першої світової війни у 1915 році замок був спалений російськими військами. В 1923-1938 роках під керівництвом архітекторів М.Осінського, А.Лобосата інженера Р.Новотного здійснювалося масштабне відновлення замку. Відбудова не була закінчена.